Порівняння хімічних сонцезахисних кремів та фізичних сонцезахисних кремів
Залишити повідомлення
Ультрафіолетовий поглинач, як правило, є органічною сполукою з ароматичною структурою або хромофорною структурою. Основним механізмом дії УФ-поглинача є використання закритої кон'югованої системи та спираючись на π-π * перехід до поглинання фотонів, коли дві π молекулярні орбіталі досить близькі, утворюються дві вироджені молекулярні орбіталі, одна з високою енергією та той з низькою енергією. Як правило, поглинач є фотостабільним і енергія після поглинання фотонів може генерувати резонансний квант (головним чином) за допомогою молекулярного резонансу або вивільнення флуоресценцією та фосфоресценцією, а оборотна ізомеризація молекули змінює поглинач із збудженого стану в стаціонарний стан.
Молекулярна структура DHHB має ідеальний резонансний та іонний водень. Коли молекули DHHB поглинають ультрафіолетове світло, енергія поглинається завдяки зміні структури кільця бензолу та сусідніх іонів водню в молекулі, і вся молекулярна структура буде тимчасово змінена. Після того, як молекула повільно звільняє енергію, молекулярна структура DHHB повертається до початкового стану.

Фізична схема розсіювання сонцезахисного крему
Діоксид титану та оксид цинку - це два затверджені фізичні сонцезахисні матеріали. Використання цих фізичних сонцезахисних кремів у сонцезахисних кремах відбувається насамперед через поглинання для ослаблення УФ-променів і накладається деяким розсіюванням. Як невеликі кристали частинок (10-100 нм), ці матеріали є напівпровідниками, що мають високу енергію зазору між валентною смугою та зоною провідності. Розрив смуги об'ємного кристала знаходиться в діапазоні енергії, що відповідає довжині хвилі між 380 і 420 нм. Чим менше первинних частинок, тим більша енергія зазору в смузі та поглинання ультрафіолетового світла шляхом підняття електронів з валентності в зону провідності.
Обидва ці компоненти по суті є напівпровідниками. Взявши за приклад діоксид титану після збудження ультрафіолетовими променями, це напівпровідник N типу. При опроміненні ультрафіолетового світла довжиною хвилі менше 400 нм електрони на прослої поглинають ультрафіолетові промені і збуджуються для створення електронних дірок, завдяки чому діоксид титану має функцію поглинання ультрафіолетових променів.
Тоді, коли фізичний сонцезахисний крем з діоксиду нано-титану, коли він всмоктується в сонцезахисний крем, коли він діє як ефект розсіювання? Це пов’язано з його розміром частинок. Експерименти показали, що чим довша довжина хвилі ультрафіолетового світла, екранування діоксиду нано-титану залежить від його поглинання. Отже, можливо, що в УФБ-зоні діоксид титану в основному поглинає, тоді як в УФ-діапазоні в основному розсіюється нано-діоксид титану. Тому для досягнення широкого спектру захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідні як поглинання, так і розсіювання, тому існує оптимальний розмір первинних частинок діоксиду титану, як не менший. Враховуючи агломерацію діоксиду нано-титану, зазвичай вважається, що оптимальний розмір частинок діоксиду титану, що захищає ультрафіолетом, становить 20-50 нм. Звичайно, розмір частинок - це лише показник фізичного сонцезахисного крему, необхідного при розробці сонцезахисних засобів, і багато технічних показників потрібно враховувати.







